Маніпулянтка

«Жіночі» тексти чоловіка… Це взагалі можливо? Несподіваний і нехрестоматійний Франко переконливо доводить, що так. Сексуальне рабство, проституція і торгівля людьми, війна і посттравматичний синдром, теорія і практика брехні й техніка пікапу, криза традиційного подружжя і патріархальної моралі, кримінальні злочини і слідство, мобінг і суїцид — усе це круто змішано в міцному коктейлі його «профеміністичної» прози й драматургії. Та головне — усі ці твори об’єднують тема жіночої емансипації і наскрізний образ сильної, пристрасної, харизматичної жінки, котра змагається за власне щастя, свободу і незалежність. Навіть ціною життя.

Про автора

Іван Якович Франко не потребує яскравої презентації. Бо з прозою та поезією одного із найвизначніших авторів української літератури ми всі познайомилися ще у школі. Творчий, публіцистичний та науковий спадок його величезний — понад 100 томів, які вміщають кілька тисяч текстів. Ще б пак, адже Франка вважають одним із перших професійних письменників у нашій історії. А ще справжньою «людиною Відродження», бо ж особистість його багатогранна, — він був критиком, філософом, соціологом, політологом, етнографом і фольклористом, істориком, перекладачем, мистецтво- і мовознавцем, громадським діячем.

Чому варто прочитати?

Як щодо ідеї відкрити зовсім іншу сторону творчості Франка? Ту, що не про національну ідею, історію, філософські роздуми чи любовні переживання, закарбовані у ліриці? Натомість таку, яка про важку долю жінки, її спроби бути щасливою у позаминулому столітті — у світі повної гегемонії патріархату. Якщо не побоїтеся «здмухнути пил із постаменту» Каменяра — прочитаєте в задоволення!